Ужасное домашнее задание

Зим слез с головы Диба, уселся ему на шею и свесил ноги на плечи. Земной мальчишка скривился, но промолчал. Он шлёпал по бесконечной воде. ГИР не прекращал напевать мотив песни с глупой передачи про обезьян. Они подходили к перекрёстку. Направо и налево продолжался длинный коридор, а на стене перед непрошеными гостями плясало зелёное свечение. Диб резко остановился, и его наездник чуть было не перевернулся через огромную голову. Землянин увидел, как на стене мелькнула чья-то зловещая тень. – Из-за твоей неосторожности я мог упасть, глупая человеческая личинка! – Эй, благодари меня за то, что я не скинул тебя сам! Тем временем бесстрашный ГИР прошагал в конец коридора и заглянул в каждое из ответвлений пути. – Я бы избавился от тебя, как только мы сюда попали, если бы не… вода. – Да-да, спасибо! Напоминаю, что ты всё ещё на моих плечах! Зим терял терпение, но спрыгнуть не решался, вместо чего выкрикнул: – ГИР! Приказываю достать пробирку с лекарством и бросить в червя! ГИР! Никто и ни подумал не только выполнить просьбу хозяина, но и вообще хоть как-то откликнуться. Пришелец выглянул из-за головы своей ручной «пони». Робот пропал. В голове Диба мелькнула мысль, что зимового никудышного помощника кто-то украл, но в тот же момент усмехнулся сам себе. Кому нужен такой идиотский неисправный робот? Да и людей поблизости не было. – Так, ладно. Я думаю нам нужно пойти налево. Оттуда виднеется свет. – Глупый человеко-Диб! Оттуда течёт эта мерзкая вода! – Это просто канализация, Зим! Скорее всего, слева ¬ открытый люк! – Идиотизм! – Диб услышал, как за спиной раздался щелчок и лязг металла. Ноша резко стала легче пушинки. Он обернулся и увидел Зима, возвышавшегося над ним на металлических манипуляторах, напоминающих паучьи лапы. – Почему ты раньше не использовал их?! – Потому что всё было мокрым, глупый червяк! Хотя, на самом деле, было здорово использовать тебя в качестве раба. – Ты вонючка, Зим! – раздосадовано произнёс Диб, жалея о том, что пощадил пришельца. – Но теперь ты мне не нужен, свинский человеческий ребёнок! Как только я найду ГИРа, ты за всё заплатишь! – Выпалил иркенец и направился в правый рукав канализационной трубы, гулко стуча острыми паучьими лапами. – За что заплачу? – удивлённо спросил Диб у тишины и пошлёпал налево.

***

ЖАХЛИВА розбіжність Зім зліз з голови Диба, сів йому на шию і звісив ноги на плечі. Земний хлопчисько скривився, але промовчав. Він йшов по нескінченній воді. ДІР не припиняв наспівувати мотив пісні з дурної передачі про мавп. Вони підходили до перехрестя. Направо і наліво простягалися два довгих коридори, а на стіні перед непрошеними гостями танцювало зелене світіння. Діб різко зупинився, і його наїзник мало не перекинувся через величезну голову. Землянин побачив, як на стіні майнула чиясь зловісна тінь. – Я міг впасти, дурна людська личинко! – Гей, дякуй мені за те, що я досі не скинув тебе сам! Тим часом безстрашний ДІР прокрокував в кінець коридору і заглянув в кожне з відгалужень шляху. – Я б позбувся тебе, як тільки ми сюди потрапили, якби не ... вода. – Так-так… Нагадую, що ти все ще на моїх плечах! Зім втрачав терпіння, але зістрибнути не наважувався, замість чого викрикнув: – ДІР! Наказую дістати пробірку з ліками і кинути в черв’яка! ДІР! Ніхто і не подумав не лише виконати прохання господаря, але і взагалі хоч якось відгукнутися. Прибулець виглянув з-за голови своєї ручної «поні». Робот пропав. У голові Діба майнула думка, що зімового нікчемного помічника хтось вкрав, але в той же момент посміхнувся сам собі. Кому потрібен такий ідіотський несправний робот? Та й людей поблизу не було. – Я думаю, нам потрібно піти наліво. Звідти видніється світло. – Дурне людське дитя! Звідти тече ця мерзенна вода! – Це просто каналізація, Зім! Швидше за все, ліворуч ¬ відкритий люк! – Тупість! – Діб почув, як за спиною пролунав брязкіт металу. Ноша різко стала легше. Він обернувся і побачив Зіма, що вознісся над ним на металевих маніпуляторах, що нагадували павучі лапи. – Чому ти раніше не використовував їх?! – Тому що все було мокрим, дурний черв'як! Хоча, насправді, було здорово використовувати тебе як раба. – Ти смердючка, Зім! – Роздратовано промовив Діб, шкодуючи про те, що пощадив прибульця. – Але тепер ти мені не потрібен, свинська людська дитино! Як тільки я знайду ДІРа, ти за все відплатиш! - Випалив іркенец і попрямував у правий рукав каналізаційної труби, гулко стукаючи гострими павуковими лапами. – За що відплачу? – Здивовано запитав Діб у тиші і пішов наліво.