Ужасное домашнее задание

– Не могу поверить, что мне придётся пропустить серию «Тайных тайн» из-за какой-то домашней контрольной работы! Диб раздражённо жестикулировал руками шагая домой. Рядом шла Гэз. Она не отрывалась от своего Игрораба и пропускала драматическую речь своего братца мимо ушей. Диб, не увидевший реакцию сестры на свой красноречивый рассказ, снова обратился к ней: – Представляешь, а, Гэз? Девочка оскалилась и короткими рывками повернула голову к источнику раздражающих её звуков, словно древняя мумия, пролежавшая сотни лет неподвижно. – Если ты не заткнёшься, Диб, я засуну тебе в рот свинку. – Что? Какую ещё свинку? – Вот такую, – Гэз вытащила из своего рюкзака маленькую плюшевую игрушку с выпученными глазами. Диб почувствовал, как по спине пробежали мурашки. От одного вида этого существа, его бросало в дрожь. Он решил больше не тревожить сестру. Остальной путь к дому школьники шли в тишине, не считая монотонного постукивания Гэз по кнопкам на PSP. Тем временем Зим уже добрался до своего прибежища. Он решил как можно скорее быть дома, поэтому призвал ГИРа. Никто ведь не заподозрит в его действиях ничего подозрительного? Мальчик верхом на собаке – что такого? Он часто видел подобные сцены в дебильных передачах, которые обожал смотреть его робот. Правда, собаки не имели реактивных лап, но это ничего. – У меня слишком много дел, чтобы разбираться с гадкими человеческими тестами, – сбросив маскировку, проговорил Зим. Он маршировал в свою лабораторию. ГИР аккуратно снял свой костюм и радостно попрыгал за хозяином. – Лаборатория! – Крикнул стоящий в унитазе Зим. Робот запрыгнул на голову крутящемуся в водовороте пришельцу. Через минуту оба шли по начищенному блестящему полу подземной лаборатории, построенной Великим Зимом. Их шаги отбивались эхом от многочисленных инопланетных приборов, складно вписывающихся в значительных размеров помещение. Огромный монитор компьютера зарябил помехами, затем показалась картинка, олицетворяющая недавний план иркенца. – План просчитан. Вероятность ошибки – 1%. Заменить установки? – Нет! Это достаточно маленький шанс… – Зим, немного помедлив, раскатисто засмеялся. ГИР подхватил смех хозяина невозможным визгом и свет, мигнув пару раз, погас, а вместе с ним затих гул техники. На минуту настала темнота и почти полная тишина, не считая короткие повизгивания робота. Дождавшись, когда чудо техники заткнётся, Зим крикнул: – Компьютер! Восстановить питание. Резервный запас энергии, на котором работал искусственный интеллект всей базы, перезагрузил системы и вновь на мониторе виднелись малиновые схемы и формулы, понятны лишь иркенцу. – Компьютер! – снова вскричал Зим. – Решить глупые землянские задачи. С этими словами инопланетянин небрежно подкинул листок с заданием вверх. Его тут же подхватили манипуляторы и засунули в отверстие считывателя информации. Через несколько секунд устройство выдачи выплюнуло листок с выполненным заданием, с точностью до точки повторив почерк хозяина, но Зим был занят уже другим. Он придумал гениальный план, воплощение в жизнь которого точно подарит ему власть над жалкой Землёй. А по сути уберёт с пути человеко-Диба. В руках иркенец держал адскую смесь, которую он назвал «Лекарство для отупения». Зим прищурил огромные малиновые глаза, спрятанные за стеклом защитных очков, и злостно улыбнулся своему творению. – Что это такое? – Ткнул в пробирку металлическим пальцем ГИР. – НЕ ТРОГАЙ, ГИР! – Спохватился иркенец, поднимая над головой лекарство. – Я хочу выпить, – проскулил робот. – Нет, ГИР. Это для Диба. Не могу дождаться сегодняшней встречи с ним, ихи-хи. Посерьёзнев, пришелец взглянул на электронные часы, адаптированные к земному времени. – ГИР! Положи в корпус лекарство. Нам пора готовиться к праздничному вечеру. – Праздник! Я ЛЮБЛЮ ПРАЗДНИКИ! Робот завизжал сильнее, чем прежде. Электроэнергия вмиг покинула лабораторию. – Компьютер…Восстановить питание. Занести в планы на ближайшее будущее разработку защитного голосового фильтра. Солнце начинало садиться, загораясь жгучим оранжевым цветом. Блеснули первые звёзды на восточном горизонте. Диб стоял на коленях у журнального столика перед телевизором. Шла передача «Тайные тайны». Младший Мембрейн, нахмурив брови,с упорством исправлял ошибки в своей контрольной, краем уха улавливая слова, доносящиеся с телевизора. Он устало положил щеку на левую руку, что упиралась в стол. – …предположительно эта штука может высасывать мозги из носа, ушей или других отверстий. Смотря где находится ваш мозг… Диб взглянул на экран. Оттуда на него пялился зелёный муравьед, подёргивая длинным языком. Вздохнув, парень снял свои идеально круглые очки и помассировал глаза. Ему ужасно хотелось спать. Монотонная писанина вгоняла в сон, но Диб решил перед тем, как отправиться в кровать, посмотреть, что там делает Зим. Школьник вглядывался в большую трубу телескопа. В окнах пришельца горел свет. Наверное, всё ещё сидит над домашкой. Диб непроизвольно хихикнул, однако тут же остановился. Он увидел, как, разбивая вдребезги стекло, из окна вылетает банка с газировкой. На фоне желтоватого света парень увидел силуэт зимовского робота, пляшущего выдуманный танец. Похоже, что пришелец устроил вечеринку. Она как раз в разгаре. – И как он успел быстрее меня всё решить? – подумал Диб. – Ладно, ещё посмотрим кто кого. С этими словами он ушёл спать. Встреча завтра с врагом не предвещает ничего хорошего.

***

Вечір перед ЖАХЛИВОЮ зустріччю – Не можу повірити, що мені доведеться пропустити серію «Таємничих таємниць» через якусь домашню контрольну роботу! Діб роздратовано жестикулював руками крокуючи додому. Поруч йшла Газ. Вона не відривалася від свого Ігрораба і пропускала драматичну промову свого братика повз вух. Діб, не побачивши реакцію сестри на свою красномовну розповідь, знову звернувся до неї: – Уявляєш, а, Газ? Дівчинка з оскалом короткими ривками повернула голову до джерела дратівливих звуків, немов кам’яна статуя горгулії. – Якщо ти не замовкнеш, Діб, я запхну тобі у рота свинку. – Що? Яку ще свинку? – Ось таку, – Газ витягла з свого рюкзака маленьку плюшеву іграшку з витріщеними очима. Діб відчув, як по спині пробігли мурашки. Від одного виду цієї істоти, його кидало в піт. Він вирішив більше не турбувати сестру. Решту шляху до дому школярі йшли в тиші, не рахуючи монотонного постукування Газ по кнопках на PSP. Тим часом Зім вже добрався до своєї бази. Він вирішив якомога швидше бути вдома, тому викликав ДІРа. Ніхто ж не запідозрить в його діях нічого підозрілого? Хлопчик верхи на собаці – це нормально. Він часто бачив подібні сцени в дебільних передачах, які обожнював дивитися його робот. Правда, собаки не мали реактивних лап, але це нічого. – У мене дуже багато справ, щоб розбиратися з гидкими людськими тестами, – скинувши маскування, промовив Зім. Він марширував в свою лабораторію. ДІР акуратно зняв свій костюмі радісно пострибав за господарем. – Лабораторія! – Наказав, стоячи в унітазі, Зім. Робот стрибнув на голову прибульцеві, що вже змивався у діру бридкого людського витвору сантехніки. Через хвилину обидва йшли по начищеній блискучій підлозі підземної лабораторії, побудованої Великим Зімом. Їх кроки відбивалися луною від численних інопланетних приладів, що доладно вписувалися в приміщення. Величезний монітор комп'ютера зарябів чорно-булими полосками, потім показалася картинка, що представляла собою недавній план іркенця. – План прорахований. Імовірність помилки – 1%. Замінити установки? – Ні! Це жалюгідний шанс ... – Зім, трохи вагаючись, розкотисто засміявся. ДІР підхопив сміх господаря неможливим вереском і світло, кліпнувши пару раз, погасло, а разом з ним затих гул техніки. На хвилину настала темрява і майже повна тиша, не рахуючи короткі верески робота. Дочекавшись, коли дебільний інформаційний розвідник заткнеться, Зім крикнув: – Комп'ютер! Відновити живлення. Резервний запас енергії, на якому працював штучний інтелект всієї бази, перезавантажив системи і знову на моніторі виднілися малинові схеми і формули, зрозумілі лише іркенцю. – Комп'ютер! – Знову закричав Зім. – Вирішити тупі землянські завдання. З цими словами інопланетянин недбало підкинув листок із завданням вгору. Його тут же підхопили маніпулятори і засунули в отвір зчитувача інформації. Через кілька секунд пристрій видачі виплюнув листок з виконаним завданням, з точністю до точки повторивши почерк господаря, але Зім був зайнятий вже іншим. Він придумав геніальний план, втілення в життя якого точно подарує йому владу над жалюгідною Землею. А по суті прибере зі шляху людино-Діба. У руках іркенець тримав пекельну суміш, яку він назвав «Ліки для отупіння». Зим примружив величезні малинові очі, заховані за склом захисних окулярів, і злісно посміхнувся своєму творінню. – Що це таке? - Ткнув в пробірку металевим пальцем ДІР. – Припини, ДІР! – Спохватився іркенець, піднімаючи над головою ліки. – Я хочу це випити, – проскиглив робот. – Ні, ДІР. Це для Діба. Не можу дочекатися завтрашньої зустрічі з ним, – сказав Зім і розсміявся. Посерйознішавши, прибулець глянув на електронний годинник, адаптований до земного часу. – ДІР! Поклади у свій корпус ліки. Нам пора готуватися до святкового вечора. - Свято! Я ЛЮБЛЮ СВЯТА! Робот заверещав сильніше, ніж раніше. Електроенергія вмить покинула лабораторію. - Комп'ютер ... Відновити живлення. Занести в плани на майбутнє розробку захисного голосового фільтра. Сонце починало сідати, спалахуючи пекучим помаранчевим кольором. Блиснули перші зірки на східному горизонті. Діб стояв на колінах у журнального столика перед телевізором. Йшла передача «Таємничі таємниці». Молодший Мембрейн, насупивши брови із завзятістю виправляв помилки в своїй контрольній, краєм вуха вловлюючи слова, що доносяться з телевізора. Він втомлено поклав щоку на ліву руку, що впиралася в стіл. - ... Імовірно ця штука може висмоктувати мізки з носа, вух або інших отворів. Дивлячись де знаходиться ваш мозок ... Діб глянув на екран. Звідти на нього витріщався зелений мурав'їд, посмикуючи довгим язиком. Зітхнувши, хлопець зняв свої ідеально круглі окуляри і промасажував очі. Йому страшенно хотілося спати. Монотонна писанина вганяла в сон, але Діб вирішив перед тим, як відправитися у ліжко, подивитися, що там робить Зім. Школяр вдивлявся у велику трубу телескопа. У вікнах прибульця горіло світло. Напевно, все ще сидить над домашнім завданням. Діб мимоволі хихикнув, однак відразу зупинився. Він побачив, як, розбиваючи вщент скло, з вікна вилітає банка з газованою водою. На тлі жовтуватого світла хлопець побачив силует зімовського робота, танцюючого дебільний вигаданий танець. Схоже, що прибулець влаштував вечірку. Вона якраз у розпалі. – Як він встиг швидше за мене зробити завдання? – Подумав Діб. – Гаразд, ще подивимося хто кого. З цими словами хлопець з величезною головою пішов спати. Завтрашня зустріч із ворогом не віщує нічого доброго.