Ужасное домашнее задание

– Ужасно! Все работы УЖАСНЫ, вы все УЖАСНЫ. Миз Биттерс повторяла своё излюбленное слово, дрожа от злости. При каждом повторе, капли слюны брызгали всё дальше и дальше и намеревались вот-вот настигнуть первую парту. Ученики сидели молча, выпучив глаза. Кроме одного. Зим чувствовал себя вполне спокойно и недоумевающе прищурил глаз, всматриваясь в полёты капель из свинского рта земной учительницы. Пришелец всегда исключал себя из списка тех, кого миз Биттерс называла ужасными. Он разве что приставлял к этому слову свои прилагательные, из чего получалось что-то типа: «ужасно умный» или «ужасно могущественный». Бывало, словосочетания теряли весь свой смысл. Но иркенца это мало волновало. – Особенно твоя работа, Зим. Пришелец неожиданно спохватился и вспрыгнул на грязную парту: – ЛОЖЬ! – Зим, ты везде написал «Захватить Землю», – спокойно прокряхтела учительница, подёргивая худыми длинными пальцами рук, выставленных перед собой, как будто хватаясь за невидимый шмат мяса. Через ряд парт послышалось хихиканье. Зим оскалился, поворачивая голову в сторону источника недопустимой усмешки. Охватившую его ярость, грозившую выплеснуться наружу в виде качественнейших оскорблений, прервала миз Биттерс: – Твоя тоже, Диб. – А? Ч-что? Я сделал всего пару ошибок! – раздался взволнованный голос. – Другие не ответили и на половину вопросов! Мальчик ткнул пальцем на полупустой лист соседа, который раздражённо прорычал в ответ. Учительница скользнула к отличнику. – Другим мне нечего сказать, потому что они тупые обезьяны, без будущего и мозгов. – О, это… хех, это неплохо, – неуверенно усмехнувшись, произнёс Диб. – Это не комплимент, – прошипела миз Биттерс и вернулась на место у своего стола. – Вы оба принесёте мне работы завтра. – Завтра? Но завтра же суббота! – взбудоражился Диб. – И что? – Ну… школа закрыта. – Принесёте работы мне домой, и оставите в почтовом ящике. Диб и Зим вылупились на старуху.

***

ЖАХЛИВИЙ початок Міз Біттерс повторювала своє улюблене слово, тремтячи від злості. При кожному повторі, краплі слини бризкали все далі і далі, маючи намір ось-ось заслинити першу парту. Учні сиділи мовчки, витріщивши очі. Крім одного. Зім відчував себе цілком спокійно і, примруживши око, з огидою слідкував за польотами крапель зі свинського рота земної вчительки. Прибулець завжди виключав себе зі списку тих, кого Міз Біттерс називала жахливими. Він хіба що приставляв до цього слова свої прикметники, з чого виходило щось по типу: «жахливо розумний» або «жахливо могутній». Бувало, словосполучення втрачали весь свій сенс. Але іркенца це мало хвилювало. – Особливо твоя робота, Зім. Прибулець несподівано сіпнувся і видерся на брудну парту: – БРЕХНЯ! – Зім, ти усюди написав «Захопити Землю», – спокійно прокректала вчителька, посмикуючи худими довгими пальцями рук, виставлених перед собою, начебто чіпляючись за невидимий шматок смердючого м'яса. Через ряд парт пролунав тихий сміх. Зим ощирився, повертаючи голову в бік де почув неприпустиму насмішку. Шалену лють, що загрожувала виплеснутися назовні у вигляді якісних образ, перервала Міз Біттерс: – Твоя теж, Діб. – Щ-що? Але ж я зробив лише декілька незначних помилок! – Пролунав схвильований голос. - Інші не відповіли і на половину питань! Хлопчик ткнув пальцем на напівпорожній лист сусіда, який розлючено прогарчав у відповідь. Вчителька ковзнула до відмінника. – Іншим мені нічого сказати, тому що вони тупі, наче мавпи, без майбутнього і мізків. – О, це ... хех, це непогано, – невпевнено усміхнувшись, промовив Діб. – Це не комплімент, – прошипіла Міз Біттерс і повернулася на місце біля свого столу. – Ви обоє принесете мені роботи завтра. – Завтра? Але завтра ж субота! – Збурився Діб. – І що? – Ну ... школа закрита. – Принесете роботи мені додому, і залишите в поштовій скриньці. Діб і Зім вилупилися на стару.