Ту минуту, что не возвратить

И снова дождь, И снова та грустная минута, Когда тебя нет рядом, Когда моя душа не чувствует тебя. Та боль, что пронзает сердца Останется со мной на века. Ты ушел от меня в ту минуту, Ты оставил меня одну, Ты не сказал тех слов Которых собирался. Ты пытался защитить меня Та все закончил один лишь выстрел, Что пронзил твою сущность , А потом еще один , а может и два, не помню. Я перестала слышать как поют птицы Ту последнюю песню, что полетит миром. Я не слышу друзей, что кричат- «держись!» А лишь слышу твой последний вздох И просьбу – « не сдавайся» Та все кончилось, Ты забрал меня с собой, Оставив лишь память О той минуте, что не возвратить. Твоя прощальная улыбка И сумм в глазах. Я запомню все навсегда. Хотя ты уже и не со мной Я всегда люблю, Люблю лишь тебя. *** І знову дощ, І знову та сумна хвилина, Коли тебе не має поруч, Коли моє єство не відчува тебе. Та біль, що пронизує серце Залишиться зі мною на віки. Ти пішов від мене в ту хвилину Ти залишив мене одну. Ти не сказав тих слів, Яких збирався. Ти намагався захистить мене Та все скінчив один лиш постріл , Що пронзив твоє єство. А потім ще один, а може й два, не пам’ятаю. Я перестала чути як співають птахи Ту останню пісню, що полине світом. Я не чую друзів , що кричать - «тримайсь!» А лиш чую твій останній подих І благання – « не здавайсь» . Та все скінчилось, Ти забрав мене з собою, Залишивши тільки спогад Про ту хвилину, що не повернуть. Твоя прощальна посмішка і сум в очах Я запам’ятаю все назавжди. Хоча ти вже і не зі мною Я все одно кохаю, Кохаю лиш тебе!