Вовчиця
17 сентября 2024 г. в 17:41
За горою червоною ти
Кличеш лисів проклятих.
Благаєш.
Я ж щось шукаю на стежках.
Не боюся ходити по часу,
І неправда, що страшно
Озирнутись назад.
Я не хочу знов бути у морі образ.
Я вовчиця свободних лісів, а ти
Прив'язав мою душу до стін.
Сіроокая я.
Та, що хоче свободи.
Не може любити тебе, бо в неволі.
Я лиш забула у тебе спитати,
Як можна мене на лису проміняти?
Моя злість – мій рятунок.
Я втекла від пояснень.
Я не твій подарунок
І не гра, в яку можна програти.
І я йшла крізь ліси,
І ні смутку, ні сліз.
Ти став сторінкою моєї душі,
Відірвати яку я змогла назавжди.