Часть 1
12 марта 2024 г. в 19:07
А спомин той так схожий на каміння,
Що ледь біліє в глибині криниці,
Вбирає в себе сонячне проміння -
І цим донині серце веселиться.
Мені здається - той, хто близько гляне
У очі мої, сповнені страждання,
Щасливішим раптово з того стане -
Таке предивне те оповідання.
Мені відомо те, що Вищі Сили
Плекають наші душі невмирущі,
Щоб споминiв знамена майоріли
Та квітли терни, наче райські кущі.
